Ліцей очима мас-медіа

Вітражі ліцейського життя

На Буковині є багато навчальних закладів, і я більш ніж певна,
що кожен учень абсолютно переконаний: його школа (ліцей, гімназія, коледж) – найкраща. Та це не заперечує офіційних рейтингів і статистик і, зрештою, не забирає в мене права трохи похвалити і свою “альма-матер”.

Отже, Чернівецький ліцей №1. Особисто для мене ліцей – не стільки навчальний заклад, скільки “агрегатний стан”, у якому я перебуваю третину свого життя. Принаймні у будні. Це не якийсь псевдо-колегіум для “найвищих умів”. Це не колонія суворого режиму з викладачами-церберами. Це – стиль життя.

Багато можна говорити про різні досягнення на олімпіадах та конкурсах. Недарма ж наш ліцей ось уже вкотре посідає почесне перше місце в рейтингу навчальних закладів міста. І найцікавіше, що це не просто рафіновані перемоги на олімпіадах. Це проекти, які мають практичне застосування, наукові та дослідницькі роботи. Дарма ви думаєте, що математики, фізики, програмісти – то гомункули, які кохаються в посібниках і довідниках і світу білого не бачать. Не знаю, як там воно у гуманітаріїв на тих самих олімпіадах, але в нас справді спекотно! І я певна, що той, хто спробував смак веселощів по-математичному одного разу, не зможе відмовитися від цього більше ніколи. Так само і в ліцеї. Пліч-о-пліч з потужною підготовкою біжить насичене ліцейське життя, сповнене пригод та позитиву.

Якщо ніч у вас виявилася безсонною, ранок у стилі «мене підняли, але мене розбудили», а день накриває хвилею все нових і нових фактів і відомостей, то не дивуйтеся, ви –учень математичного ліцею. Важко повірити, але Суворий Ліцейський Викладач з постійними вимогами і непосильними задачами, які він все ставить, ставить і ставить, настільки закарбовується в серці, настільки його не вистачає на тих короткотривалих канікулах!.. Іноді навіть сниться Він, і ти прокидаєшся, повторюючи теореми та закони усіх тих геніальних науковців. А раз уже мова зайшла про пари… Якщо ви все-таки наважитеся стати справжнім(!) ліцеїстом, то варто вивчити наш ліцейський міні-словничок. Отже:

  • не урок, а пара
  • не кабінет, а аудиторія
  • не буфет, не їдальня, а бар.

І, зрештою, це ще не повний перелік. Та й не лише неологізми дивуватимуть сміливців-новачків у перші дні (але я не бачила ще ліцеїста, який би жалкував про свій вибір!)

Ну, а тепер щодо розваг. Дискотеки у нас регулярні – інакше бути не може! Більше того, не просто підстрибування під музику. Дискотеки у нас тематичні, і танцюристи ми най-най-найкращі. Але дискотеки в навчальних закладах – то вже не дивина. Тому, окрім них, у нас проходять розважально-спортивні змагання. А нещодавно відбулася презентація літературного альманаху, в якому представлено прозу та поезію ліцеїстів, вчителів та випускників. А посвята… Певно, кожен з нас ще з червня (та яке «з червня»? З моменту завершення попередньої посвяти) вже чекає наступної! І неважливо, де вона відбудеться: в Глибочку, як колись, чи просто на природі, як зараз. Важливим є те, що саме на посвяті ми всі збираємося разом, танцюємо, співаємо, граємо в, здавалось би, дитячі, але такі суперові ігри, після яких п’ять днів сміятися боляче. Бо нареготалися за день так, що всі м’язи в районі живота ледь не вибухають.

Словом, то треба хоч раз, але побачити. Бо ліцейське життя – це феєрія, це свято, це безупинне дійство, що стає частиною тебе самого на все життя!

Тетяна Мартинюк, учениця 9-Б класу,

президент парламенту Чернівецького ліцею №1

(газета «Молодий буковинець»,

№67 від 23 червня 2011 року)